Ми вже неодноразово повідомляли про ситуацію, яка склалась у Покровську з власниками городів у мікрорайоні Лазурний. У пенсіонерів, людей з інвалідністю та ветеранів праці хочуть забрати їх земельні ділянки, а натомість надати начебто аналогічні, але у протилежному районі міста.
Звичайно, люди обурені таким рішенням Покровської міської ради і вже довгий час намагаються зустрітись особисто з Русланом Требушкіним, але мер не має жодного бажання бачитись з людьми та у всілякий спосіб уникає таких зустрічей. Запити, прохання та листи не дали жодного результату. Виконком продовжує надавати типові «відписки» та ігнорує мешканців.
Засмучені та зневірені пенсіонери звернулись до журналістів сайту з листом, який написали на ім’я мера. Далі лист надається зі збереженням слів, пунктуації та орфографії авторів:
Шановний Руслан Валерійович!
Отримали Вашу відповідь, чесно кажучи, ми на інше і не сподівались. Ми, огородники, інваліди і немічні люди похилого віку від влади нашого міста іншого і не очікували. Записатись до Вас на і прийом ми можемо, але ж ви не приймете всіх 250 чоловік, а йти одній людині – ви ж її заклюєте і доведете до інфаркту, що будете вимушені викликати швидку допомогу. Бо Вам дуже важко одному з нами зустрітися, щоб раз і назавжди розставити всі крапки над і, потрібно, щоб всі ми за вами бігали. Хто ми і що ми для Вас в нашому місті, ми нічого не зробимо в супротив вашої адміністративно-бюрократичної машини. Благаємо Вас про зустріч!
Просто в деяких ваших керівників на даний час, настала амнезія, коли ділили огороди і вони брали в цьому участь, в них було все добре зі здоров’ям і з пам’ятю, а тепер вони твердять, що такого не було, і зошит обліку громадян, які користуються огородами був – а тепер кудись зник. Цікаві у нашому місті коються речі, Вам так не здається?
Те, що Ви пропонуєте нам огороди в іншому місці – начебто і добре, але Ви не подумали як та стара і немічна бабуся туди і чим буде добиратися, а саме головне за який кошт. На пенсію в 1500 грн не наїздишся. А чому б не запропонувати ті огороди тим же «Атошникам», щоб нас не чіпати? Ви навмисно нам їх даєте, знаючи що ми відмовимся від них.
По «Орбіті» гарно показують як Ви любите стариків, як Ви ходите до них з тортами і п’єте чай, ми купимо Вам торт на свою нищу пенсію – тільки зустріньтеся з нами і послухайте нас. Але ж ви не прийдете, Ви ж боїтеся нас (своїх виборців, котрі за вас голосували), чи Ви сподіваєтесь що знову за вас проголосують ті (ряжені) бабці, котрі бігали до прокуратури. Ми сподіваємось на Ваше розуміння і співчуття. В кожного із Вас є батьки, і цікаво Вас запитати:- «Ви їх любите, і вам їх шкода?»
Подумайте за те, що всі Ви будете колись старими, і не дай бог щоб до Вас так відносились, як ви зараз до нас. У вас зараз мільйони в руках, а у нас копійки, але ми щиріші і добріші за Вас. У нас одне єдине прохання до Вас – дайте нам вижити в цей непростий час. Просимо Вас допомогти нам юридично оформити ці огороди за нами. І цей лист стук в глуху стіну, за якою сидять глухі і недалекі люди, котрі думають тільки за себе і за свої кишені.
І до Вас звертались і звертаються не одна людина, а колектив огородників. Знаємо що Ви будете тільки потішатись над нашим листом, бо на інше ви не здатні, ситий – голодному ніколи не повірить…
