Щорічна відпустка — це гарантоване законом певне число вільних від роботи днів (крім вихідних, неробочих святкових днів), що надається щороку всім працівникам для безперервного відпочинку і відновлення працездатності із збереженням місця роботи (посади) і заробітної плати.
Що потрібно знати на сьогодні?
У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки, за рішенням роботодавця, може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів – НЕ ВИКОРИСТАНІ У ПЕРІОД ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ ДНІ ТАКОЇ ВІДПУСТКИ ПЕРЕНОСЯТЬСЯ НА ПЕРІОД ПІСЛЯ ПРИПИНЕННЯ АБО СКАСУВАННЯ ВОЄННОГО СТАНУ.
Тож ПІД ЧАС ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ РОБОТОДАВЕЦЬ МОЖЕ ВІДМОВИТИ ПРАЦІВНИКУ у наданні невикористаних днів щорічної відпустки.
Щодо працівників, призваних на військову службу під час мобілізації, то період, коли вони фактично не працювали, не зараховується їм до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку.
Також законодавцем запроваджено НОВИЙ ВИД ВІДПУСТКИ без збереження заробітної плати, яка не належить до відпусток без збереження заробітної плати, що надаються відповідно до ст. 25, 26 Закону України «Про відпустки».
У період дії воєнного стану за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, роботодавець в обов’язковому порядку надає йому відпустку БЕЗ збереження заробітної плати тривалістю, визначеною в заяві, але не більше 90 календарних днів. Час перебування у такій відпустці не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п. 4 частини першої ст. 9 Закону України «Про відпустки».
Роботодавець НЕ може відмовити працівнику в наданні цієї відпустки.
Водночас працівник має підтвердити той факт, що він «виїхав за межі території України» або «набув статусу внутрішньо переміщеної особи». Спосіб підтвердження факту виїзду за кордон НЕ визначений законом, тож рішення щодо надання відпустки в цьому випадку буде прийматися на розсуд роботодавця на підставі наданих працівником документів, які можуть підтвердити цей факт.
У разі повернення на територію України працівник, який перебуває у зазначеній відпустці, втрачає право вимагати продовження такої відпустки.
Протягом дії воєнного стану роботодавець може надавати працівнику відпустку за власний рахунок без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки. Така відпустка може мати необмежену тривалість у рамках воєнного стану і надаватися за домовленістю сторін, тобто роботодавець має повне право відмовити у її наданні. При цьому час перебування у цій відпустці зараховується до стажу для щорічної відпустки.
