Через загострення ситуації йому та його товаришам було віддано наказ виходити з міста окремо, хто як може. А це було складно зробити, бо Маріуполь був під щільним вогнем і контролем російських окупантів. Перевірки, блокпости, погрози — це лише частина жахів, які пережив Влад за той час. Однак, цивільні люди допомогли йому переодягнутися, щоби він зміг вийти з оточення. Це його і врятувало.
Як тільки з’явився зв’язок, Влад сконтактував зі своїми товаришами, які залишилися на “Азовсталі” разом з його Джеккі, й дізнався, що росіяни скинули на них дуже важку бомбу, яка убила майже всіх собак, які були на заводі. Проте Джеккі серед них не могли знайти, тож у Влада жевріла надія, що вона жива.
Собака вижила під час бомбардування, втекла, пройшла 15 кілометрів, які відділяли завод і дім Влада, і лягла на його ліжко, в очікуванні свого господаря. Про все це розповіли чоловіку сусіди через кілька місяців, коли зателефонували йому з радісною новиною.
Минув ще якийсь час, поки волонтери змогли вивезти Джеккі з окупованого міста й передали її господарю. Це була дуже щемка та зворушлива зустріч, бо Влад не вірив своїм очам і дуже розхвилювався, а тварина відразу впізнала свого улюбленого власника та почала скавчати.
Зараз вони знову разом і служать на Харківщині, де Джеккі допомагає знаходити людей і боєприпаси.
