Здається, що навчатися в університеті, влаштуватися на роботу або розвивати власний бізнес, бігати у марафонах і одягатися у джинси — це звичні речі, для яких не потрібно отримувати письмовий дозвіл батька чи чоловіка? Насправді, це права, які жінка мала виборювати!
Нижче ми зібрали для вас цікаву інформацію про 8 прав, які отримали жінки завдяки активності та силі наших попередниць та попередників!
В Україні жінки мали право вільно працювати вже після перевороту 1917 року. Але не у всіх галузях. Тільки 21 грудня 2017 року Верховна Рада України скасувала перелік із понад 450 професій, заборонених для жінок. Серед заборонених робота у гірничій галузі, металургія, на хімічному виробництві.
Обмеження також були у військовій службі, правоохоронній діяльності, в галузях харчового виробництва, транспорту, зв'язку та сільського господарства. Наприклад, жінка не мала права водити автобус, поїзд метро. Жінка могла працювати лише стюардесою, а керувати літаком не могла.
У перші роки війни на Сході практично не існувало офіційних бойових посад для жінок у ЗСУ. Мінометниці, гранатометниці, снайперки, працюючи у гарячих точках, за документами числилися "банщицями" та "кухарками". Лише у червені 2016 року було знято обмеження щодо проходження служби військовослужбовцями-жінками у запасі; зрівняно віковий ценз для жінок і чоловіків при прийнятті на військову службу; уніфіковано принципи призначення до складу добового наряду, направлення у відрядження та проходження військових зборів військовослужбовцями-жінками і чоловіками.
Перші жіночі початкові школи в деяких країнах Європи виникли в 16-17 ст. Мета їх була обмеженою — навчання і виховання майбутньої дружини, господині і матері. Питання доступності загальної вищої освіти для дівчат постало лише червні 1868 р., коли cенат Лондонського університету проголосував за допуск жінок на загальний іспит, і таким чином став першим у світі університетом, який прийняв жінок.
Цікаво, що в Україні до питання жіночої освіти ставили більш зріло. Наприклад, вже у 1911 р. жінки отримали право також ставати нарівні з чоловіками професорськими стипендіатками.
Але цікавий і той факт, що незважаючи на відкритість вищої сотвіти та науоквих ступенів для жінок ще з початку 20 століття, УКраїна й досі не поборола дискримінаційний та стереотипний підхід до вивчення деяких шкільних предметів. Наприклад, курс "трудового навчання" й досі часто-густо має чіткий гендерний поділ: дівчатка навчаються готувати і шити, а хлопці — майструвати стільці.
Фондом ООН у галузі народонаселення проводяться тренінги для авторів та ілюстраторів шкільних підручників, їх видавництв та на рівні Міністерства освіти і науки задля викорінення дискримінаційного контенту та загалом підходу у навчанні дітей.
Якщо на Сході шаровари давно були частиною жіночих костюмів, то у Європі за Західному світі штани були табу для жінок аж до початку 20 століття. Вперше офіційно жінкам дозволили одягати штани лише у 1892 році і лише для катання на велосипеді. В інших випадках — лише спідниці і корсети.
Вже на початку 20 століття в Англії стався скандал, коли жінки почали одягати чоловічі штани для роботи у шахтах. До цього вони одягали довгі спідниці, які потрібно було подкочувати на час роботи.
Пізніше під час Першої Світової війни жінки працювали на заводах та інших підприємствах. У спідницях та корсетах це було робити важко, тому жінки почали переодягатися у комбінезони. Але навіть тоді носити їх поза роботою на заводі вважалося моветоном.
У 1969 році дружину англійського пілота Френсиса Таунсенда не пустили на прем'єру фільму "Битва за Британію" лише тому, що вона була у штанах.
У 1970 році віце-спікер парламента ФРН Ріхард Егер обіцяв виганати із зали жінок-депутаток, котрі прийдуть на засідання у брюках.
Сьогодні, завдяки старанням наших попередниць, ми можемо вибирати, носити нам спідниці і сукні або штани.
Першим яскравим прикладом боротьби жінки за право розлучитися і жити окремо від чоловіка була справа Керолайн Нортон. У 1827 році вона, авторка і соціальна реформаторка, вийшла заміж на адвоката Джорджа Чаплса Нортона. Через дев'ять років вона залишила його, намагаючись існувати на доходи, отримані від своєї письменницької діяльності. Але тоді діяв закон, який не розглядав жінку окремо від чоловіка, а усі доходи жінки вважав власністю чоловіка. А тому Джордж конфісковував усі її доходи. Пізніше він викрав їхніх спільних дітей та переховува у своїх родичів, забороняючи Керолайн бачитися із ними. Будучи заручницею тодішньої правовї системи, Керолайн не могла ні отримати розлучення, ні бачитися із дітьми, ні домогтися повернення її власності.
З цієї справи почалися правові зміни у цьому полі: справа Керолайн стала передумовою для трьох законів: про опіку над дітьми, про шлюб та про право власності жінки на майно.
Керолайн Нортон
Закон, що доволяв жінці користуватися правом на розлучення на однакових підставах з чоловіком було прийнято лише у 1937 році.
В Україні можливість розлучення часто регулювалася звичаєм або релегійними нормами.
На початку 20 століття шлюб припинявся лише у разі смерті одного з подружжя, тоді дозволявся вступ у новий шлюб. Щодо можливості розірвання шлюбу, то її умови були настільки обмежені, що це була майже заборона. Шлюб міг бути розірваний тільки духовним судом на прохання одного з подружжя у визначених випадка, але ініціювати це могли обоє. Слід підкреслити, що дуже мала вірогідність розірвання шлюбу (розлучення) у ті роки була обумовлена не тільки «жорстким» законодавством, а і різким осудом церкви, громади, всього сімейного і соціального оточення. Вважалось, що розлучення є відхилен- ням від соціально прийнятних норм поведінки. Тому розірвати шлюб могли дозволити собі лише представники вищих соціальних верств населення, які були економічно і со- ціально захищені.
Першою країною, де жінки отримали право голосувати, стала Нова Зеландія — це був 1893 рік. Перші жінки-депутатки були обрані до парламенту в Фінляндії в 1906 році. На те, щоб вся Європа визнала громадянські права жінок, пішло більше 70 років. У Швейцарії жінки отримали право голосувати на виборах федерального рівня лише в 1973 році, в Португалії — в 1974-му.
В Україні жінки отримали виборчі права 19 березня (за новим стилем це 1 квітня) 1917 року. Більшість жіночих союзів підтримали революцію, у своїх текстах, листах, прокламаціях сподівалися, що їм одразу нададуть виборчі права. Тимчасовий уряд спочатку проігнорував їхні заяви, та в маніфесті не було вказано "права без різниці статі".
Всеросійський союз рівноправності жінок в ультимативній формі заявив, що якщо їм не нададуть виборчі та інші права, то вони виведуть маніфестацію на вулиці Петрограда. Тоді чоловіки не звернули на це увагу, але 19 березня, за даними газет, на вулиці столиці вийшло більше 40 000 жінок.
Зараз у це важко повірити, але ще якихось 100 років тому у жінки не було жодних політичних та громадянських прав.
Чули про Люсі Стоун та Генрі Блеквела (на фото)? Вони стали першою парою у США: які виступили проти дискримінаційних законів того часу. Будучи обоє з руху суфражистів, вони виступили проти нерівності чоловіка та дружини.
Справа в тому, що за законами того часу жінка, стаючи дружиною, втрачала право на своє ж майно, вона не могла вступати в договірні взаємини, укладати договори та навіть складати заповіт без дозволу чоловіка на це. Подібні закони діяли у Великобританії до середини 20 століття. Окрім цього Люсі Стоун стала першою американкою, яка зберегла своє прізвище після весілля.
У 1960-х роках для того, щоб відкрити рахунок у банку, жінка мала надати письмовий дозвіл від чоловіка. Лише у 1975 році англійські жінки отримали право відкривати рахунки в банках на своє ім'я та розпоряджатися своїм майном.
Відмінна риса сучасного світу — масштабний рух по звільненню особистості від різних культурних, релігійних та соціальних стереотипів. Значна частина цього процесу пов'язана з набуттям жінками репродуктивної свободи. Це означає, що жінці повертається право розпоряджатися власним тілом: жити таким сексуальним життям, яка їй підходить, і самостійно приймати рішення про готовність завагітніти або перервати небажану вагітність.
В Україні прийнято Державну програму «Репродуктивне здоров'я нації» на період до 2015 року, основні завдання якої – це створення умов безпечного материнства; формування репродуктивного здоров'я у дітей та молоді; удосконалення системи планування сім'ї; збереження репродуктивного здоров'я населення.
Вперше право на знеболювання при пологах з'явилося у жінок в 1853 р тільки завдяки сміливості королеви Вікторії, яка зважилася застосувати хлороформ під час пологів. Вдалий експеримент відкрив можливість застосування знеболювання для всіх породіль.
Надання права на захист гідності домоглися американки в 1986 р, коли Верховний суд США постановив, що сексуальна агресія або приставання до жінок на робочому місці є актом дискримінації.
Ви вже мабуть чули про Катрін Швітцер? У 1967 році ця смілива 20-ти річна студентка стала першою жінкою, яка офіційно взяла участь у Бостонському біговому марафоні та увійшла в історію як «бостонський інциден».
На той час жінкам не дозволяли брати участь у марафонах, але сміливиця зареєструвалася під іменем К. В. Швитцер, яке могло б належати як жінці, так і чоловікові. Під час забігу, організатор марафону Джон Семпл спробував силою забрати Катрін з бігової траси і попросив її «повернути номер і забратися з марафону якнайдалі». Від того часу жінкам повністю заборонили у чоловічих спортивних змаганнях. Тільки через п'ять років Катрин разом із однодумицями добилася права жінок брати участь у спортивних змаганнях.
А ви пам'ятаєте як минулого року в Україні підняли «жіноче питання» у марафонах? У Харкові втретє проводили такий марафон, який є надзвичайно масовим: у 2014-му році він назбирав 10 тисяч учасниць і учасників з усього світу. Тільки минулого року серйозно підняли питання про гонорари переможців: у подоланні дистанції у 42,195 км чоловіку належало 10 тисяч гривень винагороди, а жінці за таку ж дистанцію — лише 5 тисяч гривень.
Це дуже обурило учасників марафону і питання серйозно підняли, зокрема, у соціальних мережах. Хвиля обурення дійшла до організаторів марафону, які пояснили різницю гонорарів через те, що фактично жінок набагато менше серед учасників марафону в порівнянні з чоловіками, і відповідно, вони значно меншу частку внесків за участь у марафоні. До обговорення питання долучилися чоловіки-стортсмени, які висловили підтримку жінкам.
Харків'яни таки добилися справедливості: гонорари для жінок і чоловіків зрівняли.
Українські спортсменки також з кожної Олімпіади привозять нагороди і демонструють високу майстерність. Першим українським олімпійським чемпіоном зі спортивної гімнастики стала також жінка – Ніна Бочарова (1952р, Гельсінки), а вже в складі Незалежної команди України – фігуристка Оксана Баюл (1994р. Ліллехаммер).
