У 926 випадках неповнолітні виступали потерпілими, в усіх інших – свідками правопорушень. Всього ж за 10 місяців 2017 року до колл-центру 102 поліції Донеччини зателефонували більше 223 тисяч заявників.
Не залишити сам на сам з бідою та своєчасно врятувати, навіть коли загроза – власні батьки. Аби вміти говорити з дітьми та змусити їх відкритися сторонній людині, оператори Єдиного аналітичного сервісного центру пройшли курс занять, в тому числі й з психології. Співробітниці зізнаються, що утримувати дитину на лінії в рази складніше, аніж дорослого. У будь-якому стані (сильного алкогольного сп’яніння чи глибокого стресу) мешканці розмовляють та розповідають. Інша справа – діти, у яких окрім страху, що вони у небезпеці, є й ще страх бути покараним за дзвінок.
Завдання операторів, якщо не розговорити, то хоча б утримати на лінії до приїзду наряду поліції, аби переконатися, що життя найменших членів суспільства поза загрозою.
Найбільше дітей, що потребували допомоги правоохоронців, звернулися з Маріуполя (835), найменше – з Волновахи (203). 60 % викликів надійшло від неповнолітніх віком від 14 до 18 років.
Коли небезпека – на вулиці.
«Алло, поліція? Тут хлопчик всіх б’є», — 7-річна дитина викликала поліцію, аби допомогти своїм друзям. Оператор 102 розмовляла з ним весь час, поки їхав патруль. Данило (так звуть співрозмовника) хвилювався за себе, за своїх товаришів, а також за те, щоб мама не сварилася. Тим часом, оператор чула, як інші діти плачуть та закликають маленького розбишаку заспокоїтися. Вже за 10 хвилин поліцейські були на місці.
«Алло, тут скажений пес! Він на нас дивиться, ричить та збирається кусати!», — а цей хлопчик з Краматорська швидше хвилювався за власне життя. Під час ігор на вулиці він зустрівся із собакою, яка не поспішала відпускати його та молодшого брата. Дівчина-оператор в цей час знаходилась на відстані у 200 кілометрів від заявника. Співробітники поліції до вас вже їдуть. Не робіть різких рухів, потроху відходьте від неї», — під час розмови оператор чула, яка на дітей гавкає пес та просила хлопчиків ні в я кому разі не класти слухавку, залишатися з нею на зв’язку, доки не прибуде наряд.
9 хвилин співробітник колл-центру та хлопчик розмовляли, поки дитячий голос не сказав у слухавку, що приїхала поліція, а оператор не почула поліцейських.
На щастя, з хлопчиками все було гаразд, вони ніяк не постраждали, а собака виявився не хворим. Проте пильність, які проявили діти, не розгубившись, у подальшому, якщо вони дійсно опиняться в біді, може врятувати їм життя.
Коли небезпека – вдома.
На жаль, більшість дітей шукали прихисток у поліцейських від власних батьків. 23% від усіх маленьких співрозмовників повідомляли правоохоронцям про сімейні сварки.
Перелякана мешканка прифронтового Торецька набрала три цифри на мобільному телефоні в той час, коли їй було дуже страшно. «Тьотя, допоможіть, тато б’є маму і мене». 11-річна Світлана з Торецька плакала так, що ледве могла вимовляти слова. На задньому фоні оператор чула чоловічий та жіночій голоси на підвищеному рівні. Впевнившись в тому, що дитина перебуває в безпечному місці оператор, почала відволікати дівчинку.
Всебічна допомога.
Чи то загроза життю дитини, чи звернення інформаційного характеру – оператори 102 надають допомогу у будь-якій ситуації. Навіть, якщо інколи прохання лежить поза межами компетенції поліції.
Співробітник колл-центру викликала медиків для хлопця, що впав з даху будинку. Компанія юнаків вирішила залізти на дах недобудови, один з хлопців зірвався з 5 поверху. У схвильованому стані його друг замість «швидкої» помилково набрав номер поліції 102 та отримав всю необхідну допомогу.
Варто зазначити, що щодня екстренний номер 102 набирають від 7 до 20 дітей. Це свідчить про довіру неповнолітніх до поліції.
