Тіло 43-річного чоловіка було виявлено 10 березня цього року за 12 км від рідної Авдіївки, в лісосмузі Ясинуватського району. Встановлено, що його було закатовано до смерті. У загиблого залишилася маленька дитина та мати похилого віку. За підозрою у вчиненні жорстокого злочину, згідно з рішенням суду, заарештований військовослужбовець Служби безпеки України. Головна військова прокуратура Генпрокуратури України висловила подяку співробітникам поліції Донеччини за розкриття резонансного злочину.
Наразі у деяких ЗМІ з’явилася неправдива інформація про те, що покази свідків отримані в результаті застосування недозволених заходів. Поліція Донеччини розцінює дезінформацію як тиск на слідство та спробу підозрюваного уникнути кримінальної відповідальності.
Правоохоронцями було повністю встановлено картину злочину та зібрано беззаперечні докази причетності підозрюваного до умисного вбивства з особливою жорстокістю.
«Чекав на дружину з дитиною»
Начальник управління карного розшуку ГУНП в Донецькій області Артем Кисько розповів, що 4 березня 2017 року в Авдіївське відділення поліції звернулася жителька міста про те, що ввечері після роботи не повернувся її син. На мобільний телефон він не відповідав.
Жінка була вкрай схвильована, адже раніше випадків, щоб її син не ночував вдома, ніколи не було. Чоловік працював на одній з фірм, мав дружину та 11-річного сина. Коли активізувалися обстріли міста бойовиками, він відправив родину в інше місто. І саме наступного дня вони мали повернутися додому.
Поліцейські розпочали пошуки зниклого того ж дня. Чоловік характеризувався позитивно, і вони розуміли, що з ним могла трапитися біда.
Під час першочергових дій було встановлено, що після робочого дня він разом з колегами пішов у кафе. Колеги розповіли, він дуже переживав, що в цей день через обстріли Авдіївки не змогли приїхати дружина з дитиною, зустріч перенесли на наступний день. Він весь вечір телефонував дружині та дуже чекав на неї.
Поліцейські встановили та опитали всіх людей, які в цей час перебували у кафе. Вони засвідчили, що чоловік вів себе адекватно. Після цього його більше ніхто не бачив, слід обірвався.
Встановити подальшу долю мешканця Авдіївки не могли до 10 березня. Того дня на території Ясинуватського району в лісосмузі з явними ознаками насильницької смерті був виявлений труп чоловіка.
На тілі померлого судовий медик засвідчив численні ушкодження – жертву закатували до смерті. Особу встановили відразу, трагічну звістку повідомили рідним.
«Ще живого кинули помирати»
В ході проведених слідчо-оперативних заходів було встановлено причетність до вбивства військовослужбовця СБУ, який здійснював свою діяльність на території Авдіївки.
— Нами також були встановлені свідки вбивства – військовослужбовці одного з підрозділів, які дислокуються в Авдіївці. Вони пояснили, що даний працівник СБУ прийшов до них у розташування, вони вживали спиртне, після цього він запропонував їм зайнятися розшуком осіб, які збувають наркотичні засоби, — розповів Артем Кисько.
Вказаний військовослужбовець просто на вулиці зупинив першого-ліпшого перехожого. Ним виявився саме 43-річний зниклий. Підозрюваний почав спілкуватися з ним, звинуватив у торгівлі наркотиками та силою посадив в свій автомобіль. Він зажадав, щоб військовослужбовці його супроводжували та допомагали йому «добитися істини». Вони виїхали у лісопосадку, де останній почав допитувати чоловіка з використанням сили, а саме — стріляти поруч із потерпілим з табельної зброї — пістолета ПМ, наносити чисельні удари у життєво важливі органи.
Так як потерпілому сказати було нічого, це озлобило підозрюваного, він зв’язав його скотчем та продовжив наносити удари руками та ногами. Це призвело до чисельних травм, забоїв тулубу, голови та як наслідок — смерті.
Згідно з показами свідків, коли вони поїхали, потерпілий ще подавав ознаки життя. Однак вони залишили його помирати. Після цього вже намагалися приховати сліди злочину.
Життя людини суд оцінив в 300 тисяч гривень
Військовослужбовці, які волею долі стали свідками злочину, були допитані слідчим суддею, показали на відтворенні обставини злочину: де все відбувалося, куди та як бив підозрюваний, де він був, коли здійснював постріли.
— Побоюючись за власне життя, свідки звернулися до слідчого з відповідною письмовою заявою про застосування до них заходів безпеки, оскільки особа, яка скоїла зазначений злочин, перебувала на волі та мала реальну можливість тиснути та впливати на них. Зазначені заяви були негайно розглянуті та на підставі постанови прокурора військової прокуратури відносно свідків були застосовані заходи безпеки — зазначив полковник поліції.
В ході слідчих дій було вилучено речові докази: автомобіль, на якому перевозили потерпілого, одяг, зброю підозрюваного, а також мобільний телефон потерпілого, який підозрюваний передав свідкам, військовослужбовцям. По всім предметам наразі проводяться експертизи.
15 березня затриманому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 (Умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю) Кримінального кодексу України. Санкція цієї статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі.
Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється військовою прокуратурою Донецького гарнізону та перебуває на контролі військової прокуратури сил антитерористичної операції.
Робота поліції Донеччини з розкриття резонансного злочину, скоєному в умовах неочевидності, була відзначена Головною військовою прокуратурою Генпрокуратури України.
До Нацполіції України надійшов лист від головного військового прокурора з проханням заохотити заступника начальника управління карного розшуку ГУНП в Донецькій області Артема Васицького, який безпосередньо займався розкриттям вбивства. Зазначається, що «обґрунтоване притягнення осіб до кримінальної відповідальності стало можливим завдяки грамотному плануванню та проведенню комплексу необхідних слідчих дій полковником поліції Васицьким А.Б., який скоординовано вжив усіх передбачених законодавством заходів задля швидкого, повного встановлення обставин подій».
Але усі зусилля поліції та прокуратури були перекреслені рішенням суду про обрання запобіжного заходу підозрюваному.
Суд оцінив всі зібрані докази та прийняв рішення про утримання підозрюваного під вартою з альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави. Наразі підозрюваним внесено заставу у розмірі 308 800 гривень, та останнього звільнено з-під варти.
Свідків залякують?
Ймовірно, саме ця подія стала приводом для розповсюдження свідками інформації, що нібито їх свідчення «вибивалися» недозволеними методами, з використанням насильства. Таким чином свідки намагаються очорнити співробітників поліції, ввести в оману органи досудового розслідування та як наслідок сприяти уникненню покарання винною особою. Адже підозрюваному загрожує до 15 років позбавлення волі або довічне ув’язнення.
Артем Кисько наголошує, що командування військової частини надає у державні органи влади, ЗМІ завідомо неправдиву інформацію та своїми діями, у тому числі із залученням центральних засобів масової інформації, дискредитує правоохоронні органи, які виконують свої обов’язки в зоні проведення антитерористичної операції, та намагається чинити тиск на органи досудового розслідування.
— Це все не відповідає дійсності та робиться для того, аби уникнути кримінальної відповідальності. Усі свідчення зафіксовані за допомогою технічних засобів, в суді свідки допитані слідчим суддею, оглянуті в медзакладах, жодної скарги на дії співробітників поліції, військової прокуратури вони не висловлювали, — підкреслив Артем Кисько.
«Я не поверну свого сина. Але я хочу справедливості»
У вбитої горем матері лише одне питання «За що його вбили?». Жінка бережливо розкладає фото, на яких виглядає усміхнене обличчя вбитого та його 11-річного сина, дружини. В кімнаті, де донедавна працював телевізор та роздавався дзвінкий голос, тепер тиша. А на двох столах лише фотографії і…ліки. Жінка – інвалід, яка перенесла інфаркт, інсульт, складну операцію на хребті, підтримує здоров’я горами таблеток, настоянок лише заради одного, бути присутньою на винесенні вироку кату її сина.
«Син вийшов з кафе. Ці троє були дуже п’яні. Йому наркотики приписали, видно нічого було більше… Уявляєте, на схилі віку, і ось так нас оббрехати, що торгували наркотиками…Я тепер ходжу, мені соромно. Мені здається, що тепер всі пальцем тичуть», — згадує матір той день.
Разом із старшим сином вони шукали молодшого кілька днів, по родичах, знайомих і, навіть, незнайомих, просто перехожих на вулиці.
— Ми шукали, шукали, а потім я дізналася, що його в лісосмузі знайшли. Це слідчий каже, там знайшли труп під Красногорівкою, треба їхати на впізнання. А я думаю, та чого він в Красногорівці, у мене й думки не було. Я з сином поїхала. Він сказав «Мам, це він!».В морг зайшов. «Ти добре подивись, може це не він», а син відповідає — мам, це він, каже, весь побитий, весь синій. Я думала, там з розуму зійду», — розповідає жінка.
— Це був шок. Коли людина так добре ставилася до військових і від них же померти. Було дуже складно, — додає брат, який старший від потерпілого на 2 роки.
І, здавалося б, поліція відтворила обставини, зібрала основні докази та покази, і ось-ось зловмисник постане перед судом, аж на жінку чекало нове випробування. Вона отримала звістку, що тепер свідки відмовляються від наданих раніше показів і кажуть, що…їх змусили.
— Я читала, що стаття 115 не підлягає заставі. А тоді мені адвокат каже, що його випустили. Я сіла і сиджу…Люди добрі…А тепер я уже так думаю, я не слідчий, я все життя пахала, як рабиня, він же буде на цих хлопців давить. Так ось тепер хлопці дають інші покази, по сценарію. А поліція винувата… Затримала, а тепер винувата», каже матір і тут же додає: «Так, я не поверну свого сина. Але я хочу справедливості. Щоб їх покарали по закону, по нашому, українському закону. Він же давав клятву захищати український народ, а що він зробив? Він вбив невинну людину, просто захотілося йому так. Навіть не по-чоловічому! Бити лежачого, хіба можна? Схопив його, бив, скотчем закрив. Ось якщо б дитину його так била, як би він вчинив на моєму місці? Він, мабуть, на шматки розірвав його, впевнена. Я хочу справедливого суду, аби він відповів за свої побої, за знущання над моїм сином».
— Дуже прикро зараз, коли люди, прикриваючись посадами, званнями, стали самі потерпілими. Це дуже неприємно. І дуже добре, що є люди, які цим займаються і хочуть довести правду. Будемо сподіватися, що так і буде», — підсумовує брат.
- Реклама -
