Селидове: історія маленької громади, яка крокує до успіху

У 2014 році для України розпочався новий етап у територіальному устрої –децентралізація. Реформа, яка викликала безліч суперечок, проте довела – передумовою успішного розвитку громади є об’єднання територій та ресурсів. Адже лише у цьому випадку жителі громади, від центра до села, зможуть самостійно вирішувати свої нагальні проблеми, не витрачаючи при цьому надмірну частину ресурсів на утримання управлінського апарату.

Сьогодні на прикладі однієї невеличкої громади на Донеччині ми розкажемо читачам про те, як маючи ресурс та бажання, можна досягти значних успіхів.

Отже, знайомтеся — місто Селидове, розташоване в 44-х кілометрах від Донецька. Типове шахтарське містечко, де вугільна промисловість – основне джерело доходу як для мешканців, так і для бюджету міста загалом.

Проте, процес декарбонізації вніс свої корективи у життя цього міста: занепад вугільних підприємств та відсутність державної підтримки,  заборгованість по зарплаті працівникам та до бюджету, невідповідність ціни на вугільну продукцію витратам на її виробництво… Що вже й казати про застарілість будівель і споруд закладів охорони й освіти, руйнацію дорожнього покриття, занедбаність житлового фонду та прибудинкових територій, зношеність мереж тепло- та водопостачання, дефіцит кваліфікованих кадрів… Селидове по-трохи наближалося до того, аби стати схожим на місто-привид.

Реформа децентралізації, яку місцеві мешканці, до речі, сприйняли досить неоднозначно, внесла свої корективи. Після деяких суперечок щодо територіального устрою майбутньої громади, за перспективним планом Донецької обласної державної адміністрації, було створено Селидівську МТГ, до якої увійшли 9 населених пунктів: міста Селидове та Українськ, селища Цукурине та Вишневе, та села Григорівка, Новоолексіївка, Перівка, Пустинка, Юріївка.

Сьогодні Селидівська МТГ – одна з найуспішніших громад Донеччини, принаймі, так про неї кажуть самі мешканці. Зараз повноваження міського голови тут виконує молодий та амбітний Руслан Суков, який разом зі своєю командою довів, що можна не тільки обіцяти, а й робити.

Ми зустрілися з Русланом Михайловичем, аби поспілкуватися та дізнатися про подальші плани у розвитку громади.

— Доброго дня, Руслане Михайловичу. Розкажіть, чим сьогодні живе ваша громада?

— Доброго дня! Сьогодні Селидівська міська територіальна громада – це громада, до якої входить 9 населених пунктів —  майже 35,5 тисяч людей, яких ми не маємо права підвести. Наш бюджет на цей рік складає трохи більше 296 мільйонів гривень. При цьому, через несвоєчасну виплату заробітної плати вугільними підприємствами, до нашої казни не надійшло понад 1,1 мільйона гривень. Та попри це, наша команда, депутати роблять все можливе, аби громада розвивалася і не була гіршою за інші.

— З якими проблемами зіткнулася Ваша команда, коли «стала у керма»?

— Проблем, насправді, було багато. Одна з найголовніших – це недовіра до влади. І тільки по-трошки, своїми реальними справами ми почали міняти цю точку зору. Звісно, завжди знайдуться люди, які всі зміни сприйматимуть негативно, проте більша частина нашої громади підтримує всі наші ініціативи. І не тільки підтримує, а й допомагає в їх втіленні в життя!

— Які саме кроки були Вами зроблені за цей час?

— На мій погляд, зроблено чимало. Проте ще більше потрібно зробити. Усе літо ми займалися благоустроєм нашої громади: ремонтували дороги, тротуари та пішохідний міст, провели освітлення там, де його ніколи не було, встановили зупинки, навели лад у парках та скверах, розпочали роботу з ліквідації стихійних звалищ, які накопичувалися роками…

Ще одним досягненням, яке значно полегшило життя мешканцям нашої громади, я вважаю створення Контактного центру. Тепер жителям не потрібно оббивати пороги комунальних служб чи міськради, аби вирішити свої нагальні проблеми. Достатньо лише зателефонувати до Контакт-центру та лишити свою заявку. А ми вже намагаємося максимально оперативно вирішувати ці проблеми.

Разом з соціально відповідальними підприємцями ми відкрили басейн, і тепер не тільки мешканці нашої громади, а й жителі інших населених пунктів, мають можливість займатися та плавати у комфортному сучасному місці.

Окрім цього, ми проводимо аудит земель і реорганізацію та збалансування кадрів міської ради та виконкому. Словом, робимо все, аби бюджет міста поповнювався та використовувався раціонально.

Та, як я вже казав, попереду ще багато амбіційних планів. У найближчий час ми плануємо зробити термомодернізацію будівлі Петрівського НВК, реконструювати котельню міської лікарні, відремонтувати приміщення управління соціального захисту, побудувати кисневу станцію. А ще, вперше на території громади, маємо намір придбати будинок для розміщення будинку сімейного типу.

— Які цілі ставите перед собою на найближчий час?

— Моя мета, щоб молодь залишалася у нашому місті, щоб вони не від’їжджали в інші міста, а лишалися у нас — розвивати та створювати. Зараз ми активно співпрацюємо з Молодіжною радою, яка просто фонтанує ідеями. Ми постійно проводимо культурні та розважальні заходи не тільки в Селидовому, а й по всій громаді. Наша молодь об’єдналася і гуртом перетворила багаторічне сміттєзвалище на культурний простір. Розумієте, вони не сиділи вдома в гаджетах, а, надихнувшись нашим прикладом, пішли і зробили щось корисне для громади! Це багато чого коштує!

Звісно ж, що наша команда ставить перед собою й багато інших цілей. У майбутньому я бачу нашу громаду сильною та спроможною, з сучасною інфраструктурою та висококваліфікованими спеціалістами, з розвиненою сферою відпочинку, спорту та культури. Хочу зробити все для того, аби наші мешканці жили у безпечних та комфортних умовах, щоб мали змогу реалізовувати себе та бути корисними своєму місту. А ще, щоб наші люди пишалися своєю громадою та з гордістю казали: «Я живу в Селидівській МТГ!».

P.S.

Успішні громади – успішна країна. Сьогодні мешканці самостійно на місцевому рівні можуть вирішувати свої проблеми. Вони бачать перспективу, створюють свої стратегії розвитку, планують, мріють,  втілюють у життя безліч проектів… А керівництво Селидівської міської територіальної громади та її мешканці – це один з яскравих прикладів, як невеличка громада на Донеччині, поставивши перед собою мету, досягає неабияких успіхів у розбудові своєї громади.

- Реклама -