Різдво Христове можна сміливо назвати одним з найбільш значущих, улюблених і довгоочікуваних релігійних урочистостей для жителів 145 держав. В цей день всі віруючі християни радіють вести про народження Ісуса Христа, відзначають новий календарний цикл і вітають оновлення всього живого на Землі.
У православних віруючих день Христового Різдва передує період посту, протягом якого віруючі очищають думки від поганих думок і готують душу і тіло до релігійного свята. За два тижні до Святвечора починається поминання праотців і батьків (старозавітних праведників). За 5 днів до свята настає період прочитання особливих молитов, а після цього – торжество, присвячене Собору Пресвятої Богородиці.
У цей час в церквах співають гімни, прославляючи Матір Божу. Дане торжество, присвячене диву Боговтілення, – одна з найдавніших християнських традицій. Православні відзначають Різдво до самого Хрещення – цей період називають святками і має безліч цікавих звичаїв, в яких тісно переплелися християнські обряди і язичницькі ритуали древніх слов’ян.
День, що передував Різдву, наші предки присвячували благим справам-ті, у кого їжі і грошей було багато, жертвували їх на благодійність, допомагаючи жебраком і хворим. З ранку в Святвечір починалася генеральне прибирання будинку-виміталися і милися всі кути, начищалася до блиску начиння і посуд. Увечері, після походу в лазню, всі члени сім’ї одягали ошатний і новий одяг.
Різдво – свято сімейне. Ходіння в гості в цей день не заохочувалося, але якщо вже хтось відвідував чужий будинок, то його належало нагодувати до відвала, особливо якщо справа стосувалася втомленого подорожнього – адже за непримітним обличчям волоцюги міг ховатися сам Ісус! Залишок трапези відносили на вулицю, щоб підгодувати звірів і забезпечити їх добре ставлення протягом року.
Що прийнято подавати на стіл?
У Святвечір і на Різдво подають різні страви. У передріздвяний вечір все ще триває піст – 6 січня прийнято ставити на стіл 12 пісних страв, які можна скуштувати лише після сходження першої зірки на небосхилі. Основним з страв є кутя — каша з розпарених і приправлених медом зерен з подрібненими горіхами і сушеними яблуками, сливами та грушами. З основних страв також варто згадати борщ, зварений на грибному бульйоні, капусняк з пшоном, горохову кашу, вареники і випічку з пісною начинкою.
У цей вечір можна їсти рибні страви, так що справа не обходилося без рибника – пирога з начинкою з річкової риби. Після вечері православні йдуть на нічну службу, на якій славлять народження Христа – повітря дзвенить від гудіння дзвонів, а з усіх боків чути слова «З Різдвом Христовим!». Саме в Різдво пост підходить до моменту свого завершення, тому на 7 січня православні готували всілякі м’ясні страви.
Столи в цей день завжди ломилися від домашньої копченої і кров’яної ковбаси, холодцю, жаркого з кашею, буженини і куті, приправленої шкварками. Апогеєм бенкету був гусак, запечений з яблуками. На відміну від католицької традиції, де особливе місце на столі відведено всіляких солодощів, у православних немає традиційної різдвяної випічки, тому сьогодні ми з задоволенням переймаємо традиції західних сусідів і печемо кекси, а також тематичне імбирне печиво, прикрашена яскравою глазур’ю.
Різдвяні традиції
Різдво відкриває період святочних гулянь, які тривають цілих 12 днів-аж до самого Хрещення. Мабуть, самим веселим і барвистим обрядом цього періоду можна назвати звичай колядування – ще в давні часи наші предки вбиралися в костюми, що імітують лісових звірів і міфічних істот, в яких ходили по селу, співаючи колядки. За часів язичництва колядники могли недобре пожартувати над скупими господарями, розібравши дах сараю, або навіть викрасти і звалити в яр віз.
В святковий період влаштовуються ярмарки організовуються всілякі забави, адже для наших предків це був благословенним відпочинком після довгого і важкого трудового року. Чоловіки і жінки наносили родинні візити, а молодь грала в сніжки, каталися на санях, активно сваталась і ворожила, адже з часів язичництва цей час було оповите містикою і вважалося одним з кращих для того, щоб зазирнути у майбутнє і дізнатися свою долю.
