Ось, як розмірковує губернатор:
«Для Донеччини реформа місцевого самоврядування є архіважливою. Постійно наголошую на цьому. Інші області можуть дозволити собі розтягнути реформу ще на рік. А ми – ні! Бо від цього залежить те, наскільки швидко ми звільнимо окуповану територію і відновимо мир. І зволікання з реформою неприпустиме. Зволікання з реформою місцевого самоврядування додає аргументів кремлівському дракулі.
Нам Путін і його європейська «група підтанцьовки» та тутешні дружбани постійно хочуть втюхати якийсь «особливий статус». Що таке «особливий статус» і яка його мета? Для кого цей «особливий статус»? Для Путіна, для Захарченка і Пушиліна, чи може Януковича? Так цей особливий статус у них вже був усі попередні 25 років! Натомість простих громадян їхній «особливий статус» — не бачив і не бачить «в упор». Хіба що – як дешеву робочу силу. Мета путінського «особливого статусу» – розчленування і знищення України як такої. Чому децентралізація неприйнятна для Пу, зрозуміло. Бо це суттєво зміцнить Україну і Донеччину зокрема, тому що дасть поштовх для розвитку місцевих громад і громадян. Але чому так гальмують децентралізацію діючі мери деяких міст, голови районних рад, голови РДА, латифундисти, і власники «заводів-газет-параходів»? Насправді цих людей є не більше 50 осіб!!! Вони не хочуть втрачати «нажитого непосильною працею». Вони дуже добре розуміють, що децентралізація і реформа місцевого самоврядування суттєво похитне їхню владу в регіоні і знищить сформоване тут ними «кріпосне право». Їм треба буде йти на вибори. А сьогодні люди на Донеччині вже не ті, що були ще 3-2 роки тому. Тому й гальмують процес і вставляють кілки в колеса. І шукають найменших зачіпок, щоб якомога довше повладарювати у своїх уділах. Але людей вже ні такий порядок справ, ні такий лукавий «особливий статус» не влаштовує».
