Згідно Закона України «Про попередження насильства в сім’ї», домашнє насильство – це дії одного члена сім’ї по відношенню до іншого, які порушують громадянські права та свободи людини, або які призводять до фізичного, психічного чи морального страждання.
У 2017 році Верховна Рада України ухвалила Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який набув чинності з 7 січня 2018 року.
Юристи Приймальні УГСПЛ у місті Покровськ розповіли про зміни у Законі.
Данний закон став модернізацією ЗУ «Про попередження насильства в сім’ї», адже у ньому визначено систему заходів протидії домашньому насильству, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Також з закону викреслено пункт про визнання гендерних стереотипів та сексуальної орієнтації, згідно зі Стамбульскою конвенцією, яка спрямована на запобігання насилля щодо жінок.
Домашнє насильство може мати форми фізичного, сексуального та псилогічного, економічного впливу, знущань тощо, а також погроз щодо їх виконання.
Найбільше від домашнього насилля потерпають жінки : за статистикою 95 % потерпілих від домашнього насилля складають саме жінки, а до найбільш розповсюджених кримінальних правопорушень, у яких жінки стають жертвами, відносяться зґвалтування (88%), торгівля людьми (77%), а також розбої (40 %), крадіжки (38%). За статистикою, найбільше у світі жінки потерпають від форм домашнього насильства, ніж від пограбувань, зґвалтувань незнайомими та в автомобільних катастрофах разом узятих.
У 2017 році Нацполіція зареєструвала майже 60 тисяч заяв, повідомлень пов’язаних з насильством в сім’ї. Наразі слідчими підрозділами закінчено 439 кримінальних провадження, розпочатих за фактами вчинення злочинів, пов’язаних з насильством в сім’ї.
У разі вчинення будь-якого виду домашнього насильства постраждалі мають право звернутися з відповідною заявою задля отримання захисту: до органів поліції за місцем свого проживання , так і до виконавчих комітетів сільських і селищних рад, органів опіки та піклування, навчальних закладів (якщо постраждалі — діти), установ охорони здоров’я.
Про насильство можно повідомити через кол-центри громадських та державних організацій, після звернення до органів поліції, виконавчих комітетів тощо, у постраждалого є право звернутися до суду із заявою про обмежувальний припис стосовно кривдника. Кривдника викликають до суду через розміщення оголошення на офіційному сайті суду. Однак, судовий розгляд можуть провести і без виклику та участі кривдника, якщо того вимагає безпека постраждалої особи.
Обмежувальний припис може заборонити перебування в місці спільного проживання з постраждалим, створювання перешкод у користуванні майном, контактування будь-яким методом з постраждалою особою (листування, телефонні переговори, треті особи, тощо). Також інформація про кривдника, без його згоди, та інформація про постраждалого, за його згодою, може вноситися до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі від 1го року до 10 років в залежності від вироку суду.
